Інститут виконавчої влади

Виконавча влада– це сукупність повноважень з безпосереднього управління суспільством.

На відміну від законодавчої влади, що носить первинний характер, виконавча влада має за своєю сутністю вторинний (похідний), підзаконний характер. Зміст діяльності виконавчої влади – управління, що включає:

1) виконавчу діяльність – здійснення рішень, які прийняті органами законодавчої влади;

2) розпорядчу діяльність – здійснення управління шляхом видання підзаконних актів і виконання організаційних дій;

3) контрольну діяльність - перевірки, ревізії, інспекції з метою проконтролювати діяльність нижчестоящих органів і установ.

Для здійснення своїх завдань виконавча влада потребує особливих структур. Вона володіє найбільш розгалуженою системою різноманітних органів з численним кадровим складом державних службовців у центрі і на місцях. Ці органи складають виконавчу вертикаль.

У сучасних країнах виконавчу владу може очолювати: глава уряду (Франція, Греція, Польща); глава держави (США), уряд (Ізраїль, Україна). Глава виконавчої влади делегує ряд повноважень органам і посадовцям нижчого рангу.

Уряд– це вищий колегіальний виконавчий орган держави. Уряд є найвищим органом виконавчої влади в державі незалежно від того, яка роль належить главі держави.

Принципи формування уряду:

1) парламентський (в парламентарних монархіях і парламентарних республіках);

2) напівпарламентський (в змішаних і президентських республіках), колі уряд формується президентом або парламентом, з обов’язковою участю іншої сторони;

3) позапарламентський принцип, характерний для абсолютних монархій (Бахрейн, Катар, Саудівська Аравія).

Уряд забезпечує виконання законів та інших актів законодавчої влади, є відповідальним перед нею, підзвітним і підконтрольним їй. Він покликаний відпрацьовувати шляхи та способи реалізації законів, займатися поточним управлінням, здійснювати розпорядчу діяльність. У цих цілях з усіх питань своєї компетенції уряд видає нормативно–правові акти (укази, декрети, ухвали, розпорядження тощо), які є обов’язковими для виконання.



Свою багатосторонню діяльність уряд здійснює через численні органи державної адміністрації – міністерства, відомства, комісії тощо. Міністерства та відомства формуються, виходячи із конкретних завдань, що стоять перед урядом. До специфічних органів та установ виконавчої влади належать органи охорони правопорядку (міліція, поліція), установи по виконанню кримінальних покарань; органи державної безпеки, збройні сили. «Силовий» характер виконавчої влади складає об’єктивну основу для можливої узурпації державної влади саме виконавчими органами. Тут надзвичайно важливими є дієві механізми заборон і противаг та ефективні важелі політичної відповідальності з боку інших гілок влади.

У більшості держав відсутні жорстко фіксована структура і чисельний склад уряду. Всі ці характеристики визначаються при створенні нового уряду або його реорганізації.

Інститут парламентської відповідальності уряду означає не судову, а конституційну відповідальність. Міністри несуть колективну, тобто солідарну відповідальність за політику і рішення уряду, і індивідуальну відповідальність за справи свого міністерства.


6095556081096140.html
6095622124811868.html
    PR.RU™