III. За поведінкою конфліктую чих сторін

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра соціальної допомоги, загальної та медичної психології

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ЛЕКЦІЇ

Навчальна дисципліна «Психологія сімї»

для спеціальності 6.030101 «Практична психологія»

Лекція № 6 «Кризові періоди в розвитку сім'ї» - 2 год.

Курс 3 Факультет 3-й медичний

Лекцію обговорено на методичній нараді кафедри

« 28»серпня 2015р.

Протокол № 1

Зав. кафедри проф. Аймедов К.В.

Одеса – 2015р.

Лекція № 6 «Кризові періоди в розвитку сім'ї»

1. Актуальність теми. Обґрунтування теми:необхідно систематизувати уявлення студентів про наукові та інші засоби пізнання існуючої дійсності; місце психології сімї серед інших фундаментальних наук різної спрямованості. Знання завдань, предмету та об’єкту дослідження, методів психологічних студіювань допоможе розкрити сутність та зміст базових категорій вікової психології.

2. Цілі лекції (мета):

- навчальні:

¾ виділити предмет та задачі психології сімї;

¾ усвідомити взаємозв’язок між розділами психології сімї;

¾ знати основні психологічні поняття, які подані в даній темі.

- виховні:

¾ виховувати професіоналізм та відповідальне ставлення до виконання своїх обов’язків.

План та організаційна структура лекції

№ з.п. Основні етапи лекції та їх зміст Цілі у ступенях абстракції Тип лекції. Обладнання лекції. Розподіл часу
І. 1. 2. ІІ. 3. ІІІ 4. 5. 6. Підготовчий етап Визначення навчальної мети. Забезпечення позитивної мотивації. Основний етап Викладення лекційного матеріалу за планом: Сумісність партнерів. Подружні конфлікти . Заключний етап Резюме лекції. Загальні висновки. Відповідь лектора на можливі запитання. Завдання для самопідго­тов­ки. У відповід­нос­ті з виданням: «Методичні рекомендації щодо плану­ван­ня, підго­тов­ки та ана­лі­зу лекції». Список літератури, питання, завдання. 5% 85 – 90% 5%

4. Зміст лекційного матеріалу:

- структурно-логічна схема змісту теми:

Перевірка рівня підготовки до заняття.

Обговорення теми лекції.

Самостійна робота з тестовими завданнями.

Висновки заняття.

- текст лекції:

Текст лекції

Сумісність партнерів

Як відомо, адаптація (соціальна) – процес активного пристосування індивіда до соціального середовища, в якому він перебуває. У кожного індивіда адаптація до подружнього життя відбувається залежно від ціннісних орієнтацій, обраних цілей і можливостей їх досягнення в конкретних умовах. Швидкість і ефективність адаптації до подружнього життя залежить від особливостей впливу кожного партнера на нове соціальне середовище, участі в спільному житті, потреб і мотивів поведінки та розподілу сімейних ролей. У процесі адаптації виділяють два рівні – біологічний та психологічний. Біологічний рівень – це пристосування організму до умов фізичного середовища, які можуть бути стійкими або змінюватись. Психологічний рівень – трансформація не тільки спілкування й діяльності, але й зміна особистості молодих партнерів, перебудова потребнісно-мотиваційної сфери, формування нового рівня самосвідомості, нових зв’язків з новим соціальним оточенням.

Процес адаптації має на меті вирішення наступних завдань:

1) формування структури сім’ї;

2) розподіл функцій (ролей) між чоловіком і дружиною;

3) формування загальних сімейних цінностей.

Вчені-дослідники визначають рольову і міжособистісну адаптацію. Завдяки бажанню партнерів й реалізується можливість пристосуватися один до одного.

Рольова адаптація – це узгодженість і зміна уявлень в залежності від взаємних рольових очікувань. Ролі можуть розподілятися традиційно, де чоловік виконує інструментальні функції, а жінка – експресивні, та егалітарно (порівну).

Міжособистісна адаптація – сукупність психологічної, духовної і сексуальної адаптації.

Шлюбно-сімейну адаптацію розглядають як поступовий процес пристосування подружжя один до одного, до сімейного життя, в результаті якого повинен сформуватися стійкий сімейний устрій, розподіл побутових та психологічних ролей, сформований стиль спілкування та відпрацьовані прийоми вирішення й профілактики конфліктів, визначені взаємостосунки з оточуючим середовищем [(Балл Г.А. Понятие адаптации и его значение для психологии личности//Вопросі психологии. 1989 № 1 с.98)].

Весь процес адаптації складає єдність двох компонентів:

• Пристосування до шлюбного партнера. Тому актуальним залишається питання мотиваційних компонентів, що регулюють процес адаптації на початкових етапах становлення сім’ї.

• Пристосування до вимог сімейного життя. Це питання невід’ємне від питання сумісності подружжя у шлюбній парі. Сімейна сумісність як здатність членів сім’ї узгоджувати свої дії, оптимізувати взаємостосунки в різних областях й видах спільної діяльності утворює багато рівнів.

Перший рівень – це фізична й психофізіологічна сумісність, що передбачає тілесну сумісність, сумісність темпераментів, узгодженість сенсомоторних дій.

Другий рівень – сексуальна сумісність. Сексуальна несумісність подружжя може стати причиною сварок і конфліктів й призвести до розлучення. Постійна фізична й емоційна незадоволеність призводить до роздратованості й може перейти в депресивні й невротичні розлади. Як пише Г.В.Старшенбаум, екстраверти раніше ніж інтраверти починають статеве життя, мають сексуальні контакти частіше та з більшою кількістю партнерів. Для них характерні сильний статевий потяг й сексуальна збудженість, виражена сексуальна винахідливість, діапазон використання техніки й умов проведення статевого акту. Вони надають великого значення еротичній любовній грі, швидше звикають до сексуальних стимулів й тому потребують частої зміни ситуації й партнерів. Вони легко виражають свої сексуальні почуття, отримують більше задоволення від своєї сексуальності й не відчувають у зв’язку з цим тривог і сумнівів. Їх сексуальні установки відкриті, агресивні й гармонійні.

Стримані й загальмовані інтраверти характеризуються більш пуританським та ортодоксальним відношення до сексу. Вони схильні до індивідуалізації, тонким і стійким сосункам з акцентом на вірність, відданість й надійність, що часто супроводжується психологічними проблемами. Особливо несприятливим є сполучення агресивних партнерів або, навпаки, пасивно-підкорених типів:

• Жінка-мати й чоловік-син. Вона захоплюється слабкими, хворими, невдахами, прагне опікати їх. Він психічно й фізично інфантильний, залежний, тривожний, примхливий. Вона навчає його сексуальним секретам, а він довготривалими й частими статевими актами задовольняє партнершу.

• Агресивна жінка й чоловік мазохистського типу. Вона любить підкоряти чоловіків, носить чоловічу зачіску, одягається як чоловік. Він схильний до ідеалізації «сильної фінки», підкреслює її неперевершеність і свою залежність від неї, намагається заслужити її прихильність.

• Агресивний чоловік й жінка мазохистського типу. Він схильний до елементів насильства, його судження безапеляційні, пестощі грубі й чуттєві, він любить завдавати біль і страждання. Вона прагне підкоритися «сильному чоловіку», хоче розчинитися в ньому, уявляє в своїх фантазіях, як він оволодіє нею, очікує в його пестощах напору, брутальності.

• Чоловік-батько й жінка-дочка. Він цікавий, імпозантний, має великий життєвий і сексуальний досвід, гарний психолог, знаток жіночої душі, турботливий і делікатний. Вона інфантильна, схильна до ідеалізації й обожнювання партнера. В пестощах цінує мистецтво, надає перевагу віддаватися партнеру, схильна до психологічних збуджуючих впливів: речових, музичних тощо. Він передає свій багатий сексуальний досвід, а вона позитивно діє на його сексуальність своєю молодістю й піклуванням. До інших категорій сексуальної несумісності партнерів відносять невідповідність будови тіла чоловіка й жінки: їх геніталії диспропорційні й статевий акт стає важким і болісним; також визначають наявність статевих дисфункцій партнерів, наприклад, імпотенція, фригідність.

Третій рівень – інтелектуальна сумісність. Чим ширше коло обговорюваних питань, чим частіше молоді люди вдаються до їх обговорення, тим більша ймовірність побудови ними в майбутньому гармонійних стосунків у родині. Порушення загальної комунікації, як правило, результат того, що подружжя не має взаєморозуміння, тобто їх розмови одноманітні. Четвертий рівень – сумісність характерів. Від характеру подружжя залежать міжособистісні стосунки, а також емоційнопсихологічний клімат у сім’ї.

Чи буде конкретний шлюб благополучним або неблагополучним, стабільним чи не стабільним нерідко залежить від характерів партнерів. Своєрідність людини виявляється у характері людини. Як відомо, характер – це сукупність індивідуальних психічних властивостей, які проявляються у типовій для даної особистості діяльності, які відбиваються у типових обставинах і визначаються відношенням особистості до цих обставин [загальна психологія. Петровський]. Окремі властивості характеру взаємопов’язані і утворюють цілісну й своєрідну єдність. Визначна організація якостей і властивостей утворюють структуру характеру. Дослідники стверджують, що про сумісність не може бути мови, якщо партнер: не може брати на себе відповідальність, в тому числі й фінансову; емоційно неврівноважений, у зв’язку з перенесеною в дитинстві травмою; емоційно холодний (не вміє любити та відповідати на любов); постійно знаходиться в стані депресії або поганому настрої; жорстокий, легко розлючується (може застосувати силу); має сексуальні розлади, схильний до подружньої невірності; має пристрасть до алкоголю, наркоманії, сексу, азартним іграм; ще не прийшов до тями після попереднього роману.О.А.Каденко (2007) у дослідженні причин подружньої дезадаптації також зазначає, що дезадаптуючу роль відіграють наявні в подружжя дисгармонійні риси характеру та особистості: найчастіше у чоловіків це залежність, заниження самооцінки, незрілість особистості, злобність, егоїзм та черствість, у жінок – егоцентризм, небажання адаптуватися до оточення, невірність, брехливість (Подружня дезадаптація та позашлюбні сексуальні зв'язки. Причини, механізми формування, прояви, психокорекція та психопрофілактика. : Дис... д-ра наук: 19.00.04 - 2007.).

Відомо, що характер людини після 30 років не змінюється, але здорова особистість, використовуючи вольову регуляцію, може звести до мінімуму прояв своїх недоліків. Саме тому помилковою є думка про те, що людину у шлюбі можна змінити. Особистість може змінитися тільки маючи на це власне бажання і також за власним бажанням вона може регулювати свою поведінку.

П’ятий рівень – узгодженість функціонально-рольових очікувань. Прийнято вважати, що узгодженість структури ролей та розподіл ролей серед партнерів забезпечує стабільність і благополуччя сім’ї. Відповідність рольових очікувань одного шлюбного партнера рольовим домаганням іншого визначаються як рольова адекватність подружжя. Оцінка подружжям рівня конфліктності в певній сфері сімейно-рольової взаємодії визначається в залежності від того, наскільки рольова поведінка шлюбного партнера співпадає з рольовими очікуваннями стосовно нього як виконавця певної сімейної ролі [(Хлопоніна Н.Є.,2007 р., Вплив рольових очікувань на характер сімейного спілкування)]. Шостий рівень – ціннісно-орієнтаційна єдність. Майже з перших років подружнього життя індивідуальні цінності відіграють велику роль у подружніх стосунках. У кожного є інтереси, потреби, мета існування й засоби досягнення цієї мети і вони є найважливішими у житті. Якщо майбутній партнер не поділяє пріоритетів іншого, подружній союз не має шансів на успіх, навіть якщо в інших сферах люди ідеально підходять один одному. [(Злагодух В.В., Лесик В.В., 2009)]. Також, узгодженість ступеня значущості в багатьох сферах сімейних цінностей виявляється у загальній ціннісній узгодженості подружжя. Тенденція до узгодженості в ціннісному, а також у функціонально-рольовому плані може свідчити про особливу спрямованість на партнера, яка характерна для узгодженої пари і виявляється у прагненні відповідати очікуванням партнера. Спрямованість на партнера може виконувати роль позитивного сімейного мотиватора, який виявляється у прагненні керуватися у сімейно-рольовій взаємодії інтересами шлюбного партнера, членів сім’ї та потребами сім’ї як цілого [(Хлопоніна Н.Є., 2007)]. Сьомий рівень сумісності – особистісна й соціальна зрілість подружжя. Для гармонійного шлюбу необхідна особистісна й соціальна зрілість, підготовленість, активність й

стійкість у професійній сфері, здатність матеріально забезпечувати сім’ю, готовність піклуватися про виховання дітей. Психологічно зрілих партнерів відрізняє почуття обов’язку, відповідальність за свою сім’ю, витримка, гнучкість, працелюбність та делікатність.

Таким чином, гармонію сімейно-шлюбних стосунків з погляду на особистісні параметри визначають кілька основних елементів:

· емоційна сторона подружніх стосунків, ступінь прихильності;

· подібність їх уявлень, бачень себе, партнера, соціального миру в цілому;

· подібність передбачає у кожного з партнерів модель спілкування, поведінкові особливості;

· сексуальна й психофізіологічна сумісність партнерів;

· загальний культурний рівень, ступінь психічної й соціальної зрілості партнерів, збіг систем цінностей чоловіка й жінки.

Велике значення у сімейно-шлюбних стосунках мають ціннісна й психофізіологічна сумісність подружжя. Всі інші види сумісності або несумісності піддаються динамічним змінам і можуть змінюватись у процесі взаємної адаптації членів сім'ї або в ході психокорекції та психотерапії. Ціннісна й психофізіологічна несумісність не піддається або дуже важко піддається корекції. Психофізіологічна, і зокрема сексуальна, несумісність здатна призвести до розпаду шлюбу. А неузгодженість цінностей у взаємодії людей, особливо в повсякденних контактах, призводить до майже незворотного руйнування спілкування й подружніх взаємин. Тут важливо, з одного боку, наскільки різні оцінюючі критерії чоловіка й жінки, а з іншого боку - наскільки індивідуальні критерії відповідають загальновизнаним. Можна говорити про подвійну гармонію, коли ціннісні установки чоловіка й жінки збігаються між собою та із загальноприйнятою системою цінностей; про збіг поглядів із загальноприйнятою системою цінностей тільки одного із подружжя; про відповідність ціннісних критеріїв обох партнерів загальноприйнятим цінностям при одночасній диференціації їх точок зору; про подвійну диференціацію, коли системи цінностей розходяться й інтереси обох не ототожнюються із загальновизнаними критеріями.

За відсутності якої-небудь із цих груп передумов сумісності не відбувається оптимальна адаптація або вона відбувається повільно, гармонія подружнього союзу порушується. Основним завданням дослідження сумісності є встановлення закономірностей цього явища. Критерієм сумісності за Обозовим і Обозовою можуть слугувати вибір партнера для спілкування, задоволеність взаємостосунками, характер міжособистісних почуттів. У зв’язку з цим російські дослідники виділяють три основних підходи до вирішення завдання сумісності: структурний, функціональний, адаптивний. Структурний підхід орієнтований на пошук оптимальних сполучень характеристик членів сім’ї; їх визначають як гармонія, відповідність характеристик партнерів. Структурний підхід ґрунтується на тому, що сумісні партнери утворюють стійку, адаптивну й ефективну структуру. Згідно емпіричних досліджень, сумісність є подібністю або відмінністю (контрастом) характеристик партнерів. При цьому, ті властивості, що ґрунтуються на вроджених особливостях партнерів, скоріше контрастні, ніж подібні. Таким чином, сумісність чоловіка і дружини виявляється у здатності утворювати гармонійну пару, яка має ознаки цілісності, урівноваженості, завершеності.

У функціональному підході до дослідження сумісності, суттєвою є реалізація партнерами функцій і ролей. Прийняття ролі, згідно досліджень лідерства у соціальній психології, залежить від особистісних якостей індивіда, групи й ситуації. Звідси мірою сумісності виступає рольова узгодженість. Третій підхід – адаптивний – орієнтований на дослідження не сумісності, а її результатів: позитивних міжособистісних взаємостосунків, ефективного спілкування. З причин можливості корекції характеристик партнерів і покращення міжособистісних стосунків цей підхід має велике практичне значення, тобто пошук ресурсів адаптації є шляхом до гармонізації шлюбу. У сучасній науковій літературі існує значна кількість робіт, у яких мова йде про дослідження феномену внутрішньосімейної адаптації, функціонування сім’ї та її порушень (JG.McGee, 2003; Н.Г.Пшук, 2003; С.Т.Агарков, 2004, 2006; В.А.Абрамов, С.І.Табачніков, В.С.Підкоритов, 2004; В.В.Кришталь, Б.В.Михайлов, Н.А.Марута, Л.Ф.Шестопалова, 2006). Знайома також проблема аналізу факторів сімейного благополуччянеблагополуччя, проблем адаптації тощо. Складність сім'ї як соціальної системи й психологічної спільності людей різної статі, віку, соціальної й професійної приналежності призводить до того, що спроби виділення повного списку таких факторів можуть виявитися неуспішними.

Подружні конфлікти

Як визначають вчені, конфлікт - це усвідомлене зіткнення, протидія мінімум двох людей, груп, на основі їх взаємно протилежних, несумісних потреб, інтересів, цілей, типів поведінки, стосунків, установок, істотно значущих для особистості й групи. Конфлікти соціально обумовлені й опосередковані індивідуальними особливостями психіки людей. Вони пов'язані з гострими емоційними переживаннями – афектами, з дією пізнавальних стереотипів - способів інтерпретації конфліктної ситуації, і одночасно із гнучкістю й «винахідливістю» особистості або групи в пошуках і виборі шляхів конфліктного, тобто ведучого до посилення конфлікту, поведінки. Учасники сімейних конфліктів часто не є протиборчими сторонами, що адекватно усвідомлюють свою мету, скоріше вони жертви власних неусвідомлюваних особистісних особливостей і неправильного, не відповідної реальності, бачення ситуації й самих себе. Для сімейних конфліктів характерні вкрай неоднозначні й тому неадекватні ситуації, пов'язані з особливостями поведінки людей у конфліктах. Поведінка, що демонструється часто маскує щирі почуття й уявлення про конфліктну ситуацію, а також один про одного. Так, за грубими й гучними зіткненнями чоловіка й жінки можуть ховатися прихильність і любов, а за підкресленою ввічливістю - емоційний розрив, хронічний конфлікт, іноді й ненависть.

Для попередження й розв’язання сімейних конфліктів, необхідно враховувати такі особливості.

1. Сімені конфлікти відрізняються особливим предметом, специфіка конфліктів обумовлена унікальністю сімейних взаємостосунків. Важливою особливістю сімейних стосунків є їх основний зміст, що полягає у міжособистісних стосунках (любов, родинність), а також у правових та моральних обставинах, пов’язаних з реалізацією функцій сім’ї.

2. Сімейні конфлікти мають різні причини, найважливішими з яких є: - обмеження свободи й активності, самовираження членів сім’ї; - девіантна поведінка одного або декількох членів сім’ї (вживання психоактивних речовин тощо); - наявність протилежних інтересів, прагнень, обмеженість можливостей для задоволення потреб одного з членів сім’ї (на його думку); - авторитарний тип взаємостосунків, що склалися у сім’ї; - авторитарне вторгнення родичів у подружні стосунки; - сексуальна дисгармонія у шлюбі тощо.

Під час аналізу сімейних конфліктів важливо враховувати соціальні фактори мікро- та макро- середовища. До факторів мікросередовища належать: погіршання матеріального становища сім’ї, зайнятість одного або обох партнерів на роботі, неможливість нормального працевлаштування подружжя або інших членів сім’ї, довготривала відсутність житла, відсутність можливості влаштування дітей у дитячі установи тощо. 3. Протікання конфлікту як процесу характеризується чотирма основними стадіями (К.Витек, 1988; Г.А.Навайтис, 1995):

· виникнення об'єктивної конфліктної ситуації;

· усвідомлення об'єктивної конфліктної ситуації;

· перехід до конфліктної поведінки;

· вирішення конфлікту.

Сімейні конфлікти відрізняються підвищеною емоційністю, швидкістю протікання кожної стадії, формами протидії (докори, образи, сварки, сімейний скандал, порушення спілкування тощо), а також засобами їх розв’язання (досягнення згоди, примирення, взаємні поступки, розлучення тощо). Конфлікт стає реальністю тільки після усвідомлення протиріч, тому що тільки сприйняття ситуації як конфліктної породжує відповідну поведінку (із цього випливає: протиріччя можуть бути не тільки об'єктивними, але й суб'єктивними). Перехід до конфліктної поведінки - це дії, спрямовані на досягнення своїх цілей, і блокування досягнення протилежною стороною її прагнень і намірів. Істотно, що й дії опонента також повинні

усвідомлюватися ним як конфліктні. Ця стадія пов'язана із загостренням емоційного тону взаємин і прогресуючою їх дестабілізацією. Однак дії учасників виконують одночасно й своєрідну пізнавальну функцію, коли ескалація й розвиток конфлікту призводять до більш глибокого, хоча й не завжди більш точного розуміння ситуації. Суттєвою особливістю сімейних конфліктів є важкі соціальні наслідки. Нерідко конфлікти можуть закінчуватися трагічно, призводити до різних захворювань, особливо важкі наслідки конфлікти мають для дітей.

Класифікація конфліктів

I. За суб’єктом

· Подружні конфлікти

· Весь спектр сімейних конфліктів

· Між батьками й дітьми

· Помилки у вихованні дітей; ригідність сімейних стосунків; вікова криза Між родичами Авторитарне вторгнення батьків

II. За джерелом

· Цінності Наявність протилежних інтересів, потреб

· Позиційні Боротьба за лідерство в сім’ї, незадоволення потреби у визнанні значимості «Я» одного з членів сім’ї

· Сексуальні Психосексуальна несумісність подружжя Емоційні Незадоволені потреби у позитивних емоціях (відсутність піклування, уваги й розуміння з боку членів сім’ї)

· Господарсько-побутові Протилежні погляди на ведення домашнього господарства й участь у цьому процесі кожного з партнерів, важке матеріальне становище

III. За поведінкою конфліктую чих сторін

· Відкриті (коректна розмова, взаємні биття посуду) Індивідуально-психологічні особливості членів сім’ї; виховання, зміст і причина конфлікту.

· Прихований (демонстратив не мовчання, різкі жести, погляди, що невербально повідомляють про незгоду)

Сімейні конфлікти звичайно пов'язані з прагненням людей задовольнити ті або інші потреби або створити умови для їх задоволення без врахування інтересів партнера. Причин для цього дуже багато. Це й різні погляди на сімейне життя, і нереалізовані очікування й потреби, брутальність, неповажне ставлення, подружня невірність, фінансові труднощі тощо. Конфлікт, як правило, породжується не однією, а комплексом причин, серед яких умовно можна виділити основну – наприклад, незадоволені потреби чоловіка й жінки.


6098721967925260.html
6098783015161944.html
    PR.RU™